У сільському господарстві бобові культури цінуються за свою здатність збагачувати ґрунт азотом. Такі бобові як горох, квасоля, арахіс – часто зустрічаються на присадибних ділянках, а от соя стала більш популярною лише останнім часом. Більшості господарів ця культура видається досить таємничою, а все через асоціацію сої з ГМО-продуктами. І все ж таки її популярність зростає, а територія вирощування щороку розширюється, охоплюючи вже майже весь світ.
Виростити на своєму городі унікальні за вмістом білка, жиру, вітамінів зерна сої не просто. Потрібен адаптований до місцевих умов урожайний сорт та грамотний догляд на всіх фазах її росту.
Опис та історія сої
Соя (лат. Glycine) – рід рослин сімейства Бобові. Батьківщиною сої є Східна Азія. Насіння культурної сої, іноді звані «соєвими бобами» (від англ. Soya bean, soybean) – широко поширений продукт харчування, відомий ще в третьому тисячолітті до н. е.
Сою часто називають «диво-рослиною» — частково завдяки порівняно високій урожайності та високому вмісту рослинного білка багато в чому аналогічному тваринному, що в середньому становить близько 40% від маси насіння, а в окремих сортів досягає 48—50%. У зв’язку з цим соя часто використовується як недорогий та ефективний замінник м’яса, причому не лише у продуктах харчування для людей з невеликим достатком, а й для тих, хто спеціально обмежує вживання м’яса (наприклад, вегетаріанців). Соя також входить до складу кормів для тварин.
Культурна соя широко вирощується в Азії, Південній Європі, Північній та Південній Америці, Центральній та Південній Африці, Австралії, на островах Тихого та Індійського океанів на широтах від екватора до 55-60 °.
Ботанічні особливості сої
У сої стрижнева коренева система (1,5-2 м), міцне прямостояче стебло, покрите волосками (45-150 см). Квітки світло-фіолетового, білого кольору. Плід – біб довжиною від 3 до 7 см, що містить 1-4 зерна, діаметром 5-9,8 мм. Вид зерен сої залежить від сорту сої. За кольором вони бувають жовтими, зеленими, коричневими, чорними, двоколірними, а за формою – овальними чи кулястими.
Вирощування теплолюбної південної культури на присадибній ділянці чи фермі має свої особливості. Урожайність сої залежить і від кліматичних умов, і від техніки. Для повноцінного визрівання плодів їй потрібно багато сонця та вологи.
Особливості вирощування сої
Температура
Легких весняних заморозків паростки не бояться, але зупиняються свій ріст. Оптимальна температура повітря для проростання насіння – +15 – +20℃, мінімальна – +8℃. У фазу цвітіння та дозрівання бобів соя має максимальну потребу в теплі.
Світло
Якщо світловий день довгий, фаза цвітіння сої настає пізніше, зате боби дозрівають прискореними темпами і рослини швидко старіють – жовтіє листя, буріє стебло. Тому за таких умов вам потрібні скоростиглі сорти сої. При короткому світловому дні скорочується вегетаційний період, раніше починається цвітіння, а зерна успішно наливаються.
Від посадки сої в тіні краще відмовитись. При недостатньому освітленні стебла та живці подовжуються. Бічних пагонів формується мало. Нижні зав’язі опадають.
Волога
Соя – вологолюбна рослина, тому дефіцит вологи в грунті та низька вологість повітря у фазу цвітіння і дозрівання бобів негативно відбивається на врожайності. На початку вегетації посуха не така страшна, тому що надземна частина слабо розвинена, площа випаровування невелика, а коренева система вже сформована. Оптимальна вологість ґрунту у другій половині вегетаційного періоду – 70-80%, повітря – 70-75%.
Попередники
Хорошими попередниками є буряк, кукурудза, картопля. Для посіву не годяться ділянки, де росла капуста, ріпак, соняшник, бобові культури. За правилами сівозміни місце потрібно міняти один раз на 2 роки.
Підготовка ґрунту для вирощування сої
Для вирощування підходять багаті гумусом, пухкі, добре удобрені ґрунти. Оптимальне значення pH – 6,0-7,0. Кислі, важкі, солонцеві ґрунти та дачні ділянки з високим заляганням ґрунтових вод для посадки не годяться.
Основну обробку ділянки проводять восени:
- перекопують на глибину 25 см;
- вибирають коріння багаторічних бур’янів;
- в виснажений ґрунт вносять за нормою суперфосфат (20 г/м2), калійні добрива (15 г/м2).
Навесні після сходу снігу верхній шар ґрунту розпушують на глибину 8 см, боронують граблями або іншою технікою. Обробка потрібна для збереження вологи, прискореного прогрівання ґрунту та знищення бур’янів.
Підготовка насіння сої
Інокуляція підвищує врожайність, акумулює азот у ґрунті. На родючих ґрунтах соя може давати непогані врожаї й без інокуляції, але в цьому разі забирає з нього багато азоту, й цінність її як попередника знижується. Інокульована соя стійкіша до умов вирощування в початковий період розвитку. За доброї інокуляції соя засвоює з повітря понад 50% потрібного їй азоту й залишає його в ґрунті близько 100 кг/га. Інокуляція дозволяє відмовитися від азотних добрив у вирощуванні сої, адже вони пригнічують бульбочкоутворення, збільшити вміст протеїну в зерні на 2–3,4% та підвищити врожайність на 2–5 ц/га. Рекомендовано використовувати інокулянти нового покоління.
Хороший ефект дає так звана подвійна інокуляція, коли першу обробку посівного матеріалу провадять за три місяці перед сівбою, наносячи молібденовокислий амоній, нітрат кобальту і борну кислоту. А вже безпосередньо перед висівом насіння застосовують біологічні інокулянти.
Висаджування сої
До посадки приступають, коли ґрунт прогріється до +10-15℃, встановиться стабільно тепла погода.
Обов’язково контролюють рівень вологи. При пізньому посіві в сухий грунт насіння довго проростає або не сходить.
Урожайність сої знижується як при мілкому (2-3 см), так і при глибокому (8-10 см) загортанні насіння. Оптимальний варіант – глибина 4-6 см. Найвдаліша схема посадки: між рядками – 45 см, інтервал у ряду – 10 см.
Догляд за соєю
Соя не проста рослина. Догляд за посівами триває протягом усього вегетаційного періоду. Вже через 8 днів після появи паростків ґрунт у міжряддях розпушують на глибину 5 см. Через 10 днів обробку повторюють. Останній раз плоскорізом, сапкою проходять перед початком цвітіння. У суху погоду поливають плантацію.
Розпушування знищує бур’яни, стимулює утворення бульбочок на коренях. У фазі четвертого трійчастого листа перевіряють якість та кількість бульбочок. За їх зовнішнім виглядом визначають, потрібні сої підживлення чи ні. Якщо на зрізі бульбочки зелені чи сірі (а не червоні) та у фазі 4-го листа на корінні однієї рослини значно менше 20 бульбочок розміром 2,5-5 мм, то проводять підживлення сечовиною (20-25 г/м2).
Сою, що нормально розвивається, удобрюють у фазі 5-6 справжнього листя: у міжряддя розкидають нітрофоску, розпушують, закладаючи гранули в ґрунт, рясно поливають.
Під час вегетації сою 10 днів обробляють від хвороб, шкідників народними засобами (відвар полину, мильний розчин), спеціальними інсектицидами. Для підвищення імунітету оббризкують розчином борної кислоти (15 г на 10 л води).
Збирання урожаю сої
Своєчасне збирання сої гарантує гарний результат. Про те, що врожай час збирати, свідчать опале жовте листя та побурілі стебла, а при струшуванні посірілих стручків зерна видають характерний шум.
Технологія збирання сої без застосування спеціальної техніки проста:
- Кущі потрібно скосити та зв’язати у пучки.
- Повісити для просушування в сухому добре провітрюваному приміщенні.
- Через 5 днів обмолотити.
- Зерна очистити від домішок, пошкоджених екземплярів, просушити, пересипати у ємності для зберігання.
Урожай сої добре зберігається при низькій вологості повітря.
