Сезонність є важливим фактором, здатним вносити корективи до методики утримання ВРХ молочного напряму. Якщо з особливостями літнього утримання корів все в основному зрозуміло, то зимове утримання піднімає цілу низку питань, особливо у фермерів-початківців.
Підготовка корівника до зимових холодів
Підготовка до довгого зимового періоду утримання корів зазвичай починається з робіт у корівнику, який необхідно обладнати належним чином:
- закрити тріщини та щілини у стінках утеплювальним клоччям (не менше, ніж на 30%);
- утеплити двері та вікна так, щоб вони щільно зачинялися: для цього можна використовувати різні матеріали, старі дошки, руберойд та додаткову обшивку;
- провести ревізію стелі, за необхідності відремонтувати та утеплити мінеральною ватою;
- створити необхідну електрифікацію за допомогою лампочок розжарювання або світлодіодних освітлювальних приладів, що мають великий ресурс та термін експлуатації;
- зробити ретельне генеральне прибирання з дезінфекцією стійла, напувалок, годівниць, перегородок.
Здійснюючи необхідні утеплювальні роботи, важливо враховувати майбутній температурний режим та вологість (мікроклімат) у приміщенні. Підготовлений до зими корівник має бути добре захищений від холоду та водночас регулярно вентилюватися.
Основні вимоги:
температура повітря не повинна опускатися нижче +4 °С, оптимальним варіантом буде показник +8 °С;
надходження повітря повинно зберігатися в обсязі від 17 кубометрів на годину на кожен центнер дорослих корів, від 50 кубометрів на годину для молодняку;
швидкість повітряного руху – близько 0,5 м/с;
вологість повітря – 50-60%.
Утримання корів взимку – справа дуже клопітка і має свої особливості. Однак, якщо все врахувати, будь-які холоди не будуть проблемою.
Підстилка
Перш ніж постелити в корівнику утеплювальну підстилку, слід подбати про якісне підлогове покриття. Бажано, щоб матеріали були із натуральної деревини або, у крайньому випадку, з бетону.
Деякі фермери додатково додають до соломи торф. Однак цей компонент має значний мінус — він сильно забруднює коров’яче вим’я, що може послужити сприятливим середовищем для хвороботворних мікроорганізмів.
Підстилка повинна складатися з нарізаної на невеликі відрізки соломи (близько 15 см) з оптимальною витратою на кожну особину від 2,5 кг. За своїми теплозберігаючими і вологовбираючими властивостями дане покриття істотно перевершує інші матеріали: тирсу, деревну стружку або листя.
Організація стійлового утримання
Практично постійне утримання корів у стійлі на прив’язі зобов’язує до виконання певних вимог:
Корову слід прив’язати одним кінцем мотузки до годівниці, іншим до її нашийника. Таким чином, прив’язь буде легко зніматися у разі потреби. Головне, щоб довжина не заважала тваринам безперешкодно добиратися до напувалок і годівниць.
У зимовий період збирання корівника може відбуватися двома способами: гній забирається щодня і розстилається нова підстилка, другий – гній не забирається до весни, а поверх нього накладається новий шар щільної підстилки. Другий варіант добре підійде для господарств, що знаходяться в регіонах із суворим зимовим кліматом, — сформована багатошарова подушка зігріватиме худобу до кінця зими.
Щоденне стійлове утримання корів потребує очищення і, в деяких випадках, водних процедур, які спільно з масажем допомагають поліпшити кровообіг в шкірних покривах, підвищити продуктивність потових і сальних залоз, а також підвищити у тварин апетит. Це здійснюється за допомогою жорсткої щітки та теплої води, обов’язково за годину до доїння або через годину після нього.
Прогулянки на відкритому повітрі
Регулярний вигул поголів’я взимку допомагає зберегти м’язи тварин у потрібному тонусі. Якщо корів постійно тримати в стійлі, перешкоджати активним рухам і не давати ніжитись навіть під слабким сонцем — вони стають апатичними і втрачають апетит.
У тварин можуть розм’якшуватися кістки, що згодом може призвести до травм кінцівок у дорослих особин, а у телят — до рахіту.
Деякі важливі рекомендації:
- до морозних прогулянок тварин необхідно привчати поступово ще з осені;
- загородження слід облаштувати біля худоби, площею приблизно 15–20 кв. м, усередині якого розмістити свіжі соснові гілки та окремі годівниці для згодовування частини грубих кормів;
- поголів’я потрібно вигулювати щодня по 2–3 години (за хорошої погоди, без дощу чи хуртовини);
- вигульний дворик слід обкласти щільною підстилкою, у міру намокання якої можна додавати до покриття свіжий шар сіна або соломи, щоб верхній шар залишався сухим.
Фермеру необхідно привчити корів до суворого дотримання режиму дня, одночасно вони повинні харчуватися, гуляти, пити воду і приймати водні процедури, оскільки будь-яке порушення встановленого розпорядку може негативно позначитися на продуктивності.
Вода та раціон для корів у зимовий період
Взимку ВРХ витрачають значно більше енергії, тому фермеру важливо сформувати їм збалансоване, поживне меню і забезпечити необхідною кількістю теплої, очищеної води.
Чим годувати
Годувати ВРХ потрібно тричі на добу з рівним інтервалом між прийомами їжі.
Приблизний раціон виглядає так:
сіно з багаторічних трав (частину можна замінити на солому);
картопля, гарбуз, морква;
фуражне сіно;
спеціальний корм із соєвого білка.
Іноді меню розбавляється силосом і подрібненими коренеплодами. Зернові корми повинні видаватися вранці та в обід, грубі – у кожну годівлю. Одна особина за день обов’язково повинна з’їдати від 30 до 40 кг загального корму.
Урізноманітнити раціон у холодну пору можна такими продуктами:
- М’якина — дрібні частини стебла та колосу зернових культур, що залишилися після молотьби. Безпосередньо перед видачею продукт потрібно просіяти та зволожити. Горілу, засмічену, запліснілу — відбракувати.
- Гілковий корм – віники з берези, осики, акації, верби, тополі, клена. Поживність таких гілок дуже схожа на солому. Проте постійно давати такі віники не рекомендується — не більше місяця, потім робити перерву на 10–15 днів.
- Солом’яна різка озимих культур. Перед видачею продукт слід зволожити теплою підсоленою водою. Страва завжди повинна подаватися коровам у свіжоприготовленому вигляді, тому її приготування повинне починатися за 15-20 хвилин до вживання.
- Солома злакових культур (ячмінна, вівсяна) подається коровам у незмінному вигляді, а яру солому краще попередньо подрібнювати.
- Сіно, сінаж.
Можливі помилки:
дворазове годування та порушення повсякденного режиму;
різкий перехід із одного виду корму на інший;
надмірне годування концентратами може призвести до підвищення кислотності в шлунково-кишковому тракті та поганої засвоюваності вітамінів.
Як напувати
Крім якісної та збалансованої годівлі, корови, особливо в зимовий період, потребують чистого та підігрітого пиття. Одна особина протягом дня повинна випивати не менше 5 відер чистої води, яку безпосередньо перед наливанням у напувалку необхідно розігрівати до кімнатної температури за допомогою спеціальних баків або систем, раніше встановлених у корівнику.
Вітаміни
Важливу роль у складанні хорошого збалансованого раціону відіграють вітамінно-мінеральні добавки.
Без своєчасного поповнення ними організму в ВРХ можуть розвинутись негативні стани:
- знизяться продуктивність та репродуктивність;
- погіршиться ріст та правильний набір ваги;
- загостряться приховані та явні хронічні захворювання.
Можуть виникнути і такі прояви: підвищена збудливість, агресія, плутаний серцевий ритм, задишка, анемія.
На сучасному фермерському ринку представлені найрізноманітніші вітамінні добавки для поповнення зимового раціону, найкращими з яких вважаються:
У вигляді ін’єкцій – комплекси, що містять вітаміни А, В, E, фолієву кислоту, сірку, нікотинову кислоту. Харчові добавки, що підвищують рівень селену, вітамінів, заліза та йоду. Білкові мінерально-вітамінні добавки – у складі яких містяться сирий протеїн, клітковина, сирий жир, лізин, сира зола, цукор, метіонін, цистин. Препарат необхідно змішувати із комбікормом.
Зимові місяці для тваринництва можна порівняти зі справжнім випробуванням, оскільки в цей період корови вимагають набагато більше уваги та турботи. Але для господаря-фермера це не стане серйозною проблемою — його терпіння та старання дуже швидко окупляться сповна.